«Цю команду потрібно розпустити – повагу втратив навіть Худоб’як». Фанат «Карпат» – про бійню у Франківську, удар Федецького і спалені мости між футболістами та ультрас

«Цю команду потрібно розпустити – повагу втратив навіть Худоб’як». Фанат «Карпат» – про бійню у Франківську, удар Федецького і спалені мости між футболістами та ультрас «Футбол 24» зустрівся з одним із найвідоміших фанатів «Карпат», щоб обговорити вчорашнє кровопролиття у матчі Кубка України, а також його наслідки для «зелено-білих». Він приходить на зустріч втомлений – до Львова повернувся близько третьої ночі. В очах – пустка. Зізнається, що всі емоції залишив у Франківську. Про вчорашнє побоїще нагадує біль від поліцейських кийків. Але значно більше болить приниження через ще одну гучну невдачу улюбленого клубу. Домовляємося, що не публікуватимемо його імені – фанати зазвичай не люблять популярності. Для нас найголовніше – з’ясувати, як усе було, і що буде далі. – З чого розпочалося побоїще? – Усе почалося значно раніше, зважаючи на результати, які команда демонструвала зі слабшими, на нашу думку, суперниками. Програли «Динамо 0:5 – нехай. Але 0:3 і 1:6 від «Маріуполя та «Вереса, коментарі від дружини Худоб’яка… Ми навіть на це заплющили очі і дали їм єдиний шанс – Кубок. Вони були попереджені. Знав кожен – від капітана команди до масажиста – не дай Боже не виграють, то з поля не зійдуть. Це їм було сказано такими словами. Їхатимуть додому електричками, йтимуть пішки, але такої невдачі ми не пробачимо. Про це знав кожен футболіст. Те, що сталося вчора, – інакше статися не могло. Команда повинна усвідомлювати свою відповідальність, коли вдягає футболки «Карпат». Для тисяч людей у Львові – фанатів і нефанатів – це дуже вагома частина життя. Якщо вони думають, що виходять на поле просто покопати м’яч і отримати преміальні, то помиляються. Адже потрібно відповідати за свою невдалу гру. Це їхня провина, що вчора дуже багато людей отримали травми. Дуже багато матерів і дружин не спали всю ніч. – Конфлікти почали спалахувати ще під час матчу. Чому ультрас не дали змоги команді виправити ситуацію на полі? – Навпаки – ми дали шанс. Наші лідери сказали, що поєдинок повинен бути дограний. Матч легенько міг бути закінчений раніше. Усі бачили, що шансів – ніяких, ми програємо, пропускаємо ще один м'яч. Далі в хід пішли емоції. – Скільки фанатів постраждали у вчорашньому замісі? – Практично кожен отримав по кілька ударів кийками. Я, всі мої друзі. Декому пощастило менше, ніж нам, бо були випадки, коли одного били по 5-6 акабів. Зокрема, по голові. Це ще один приклад, що насправді країна не змінюється. Йде людина із розкритими долонями, нікого не зачіпає, а ззаду команда: «*баш його». Хлопці лежали у калюжах крові. Просто це – Україна. Цікаво, що місцеві вболівальники дуже гаряче підтримували дії міліціонерів. Бракувало лише вигуків «Беркут, беркут», як свого часу було в Донецьку. – Те, що Федецький отримав по обличчі, – нормально? – Ні, абсолютно ненормально. Але Артем увесь час був перший. Перший біг до фанатів, перший дарував свою футболку, перший кричав у рупор, перший – з прапором України. Якщо він перший всюди, то й тут отримав перший. – Що було після матчу? – Не можу розповісти про все, бо особисто я був абсолютно спустошений. Абсолютно не хотілося з'ясовувати з ними стосунки. Цікаво, що звичайні люди, які не поїхали у Франківськ і дивилися трансляцію, почали надзвонювати і збирати інформацію, щоб заблокувати дорогу – не відпустити команду по домах без серйозної розмови. – І це практично вдалося. – Так, клубний автобус зупинили на під’їзді до Львова. Нікого не побили. Футболісти не вийшли на розмову, хоча хлопці вимагали цього – щоб бодай подивитися їм в очі. «Нехай вийде хоча б капітан, хоча б головний тренер. Поговоримо і їдьте собі». Натомість приїхав спецназ Львівської області на двох мікроавтобусах. Відчиняються двері. «Парни, работаем» – і це все «кладеться» знову ж таки кийками, ногами. Дехто з хлопців встиг утекти. Вони бігли полем із кукурудзою, по шию у воді. За кілька кілометрів їх підібрав інший наш бусик. – Що буде далі? – Зараз найголовніше – усіх наших друзів витягнути з райвідділів та лікарень. А тоді будемо вирішувати. Дуже сумніваюся, що цей склад «Карпат» знайде якусь підтримку у фан-секторі. Було б логічно і в стилі «Карпат» просто розпустити цю команду, розірвавши контракти з усіма. Тоді, очевидно, виліт у Першу лігу і будівництво нової команди, нових «Карпат. Люди, які грають в команді по 10 років, які могли б претендувати на статус легенди «Карпат», абсолютно себе не показали. Ні на полі, ні поза ним. Проблема не в тому, що вони не вміють грати. Вони просто гнилі. Не виграти у «Прикарпаття», за яке нам забиває чувак із явною зайвою вагою… Фактично – сільська команда. А в нас – гравці збірної України, легіонери зі всієї Європи. Немає стержня, немає жили, немає ментальної величини. Футбол – це не тільки копання м'яча. – Наскільки розумію, повагу втратив навіть Худоб'як? – Він – передусім. Тому що він – капітан. Ми часто бачимо в Англії, як той же Агуеро захищає вболівальників, що потрапили під роздачу. А тут було очевидно, що виникне криваве місиво, проте вони опустили голови і швидше від усіх сховалися в роздягальню. – Дехто дивується, чому ви діяли саме таким чином замість того, щоб влаштовувати акції протесту під офісом клубу, висувати претензії керівництву «Карпат»… – Можна критикувати власника. Але ми розуміємо: не було б Димінського, команда повторила б долю луцької «Волині», «Металіста», «Дніпра». Вони зібрали за іменами непоганий склад «Карпат», який міг боротися за топ-трійку. Нормальне фінансування, база, місто, вболівальники. Чого цим футболістам не вистачало? Мій вболівальницький досвід припав повністю на епоху Димінського. Звичайно, що вона мусить колись закінчитись. Якщо з нами трапиться те, що й з іншими великими командами – «Дніпром», «Металістом», то я впевнений: наступного тижня у Cantona Pub будуть створені нові «Карпати», які фінансуватимуться небайдужими вболівальниками. Я впевнений, що знайдуться і спонсори. «Карпати» будуть завжди. ФУТБОЛ УКРАЇНИ